Коли росіяни напали на Україну Артурова донька попросила батька, щоб той відкрив двері "своєї" будівлі "АННЕ" (ANNE), розташованої на території Утрехтського центру виставок та конгресів "Ярбейрс" (Jaarbeurs) для біженців з України. До того комплекс "АННЕ" був місцем зустрічей, відвідувачі яких вбачали центральною темою своїх зібрань вирішення питань в галузі забезпечення сталого розвитку. 1 квітня це місце зустрічей перетворилося на своєрідний осередок-земляцтво (власне, цей дух земляцтва передається у його назві – "Вітальня", як його було названо українською мовою). У цьому місці біженці з України мають змогу разом "повернутися у нормальну течію" і, також спільно, здійснювати свою діяльність як спільнота. "Ця "Вітальня" самостійно сп'ялася на ноги. Мені необхідно було лише відкрити для неї двері. За короткий час тут розпочалися мовні заняття, сеанси групової терапії та заняття з йоги", – розповідає Артур. Нажаль, минулого літа діяльність земляцтва у будівлі "АННЕ" довелося припинити, після чого "Вітальня" змінила місце свого розташування, а невдовзі після цього ще раз була вимушена змінити адресу. Але це лише призвело до появи перед нею нових можливостей. "Наші українські друзі буквально ожили після всього пережитого і зараз взяли справу у свої руки. Ба більше – тепер ситуація змінилася і вони перехопили ініціативу від нас. Все, що нам тільки і залишалося, так це просто їм в цьому допомагати. І подивіться зараз на їх результати. Ми надзвичайно сильно пишаємося ними і, як здається, зовсім несподівано в їх особі кожен з нас одержав пару нових друзів на все життя". Разом з тим Артур з нетерпінням очікує на час, коли він, озброївшись кампером, разом вирушить зі своїми новими друзями до них додому, щоб допомогти у відбудові їх країни. "Краще навіть вчора, ніж сьогодні", – жартуючи заявляє він.
Toen de Russen Oekraïne aanvielen spoorde Arthur’s dochter hem aan om de deuren van ‘zijn’ gebouw ANNE op het terrein van de Jaarbeurs open te zetten voor vluchtelingen uit Oekraïne. Destijds was ANNE een ontmoetingsplek waar de Duurzame Ontwikkelingsdoelen centraal stonden. Op 1 april werd deze ontmoetingsplek een huiskamer (Vital’nya in het Oekraïens) waar de Oekraïners gezamenlijk op adem konden komen en activiteiten ontplooien. “De huiskamer is op eigen kracht gegroeid, ik heb enkel de deur geopend. Binnen korte tijd waren er taallessen, groepstherapie sessies en yogalessen” vertelt Arthur. De locatie van ANNE moest helaas sluiten in de zomer van vorig jaar, Vital’nya verhuisde naar een nieuwe locatie en kort daarna weer naar een andere plek. Toch zorgde dit alleen maar voor nieuwe kansen. “Onze Oekraïense vrienden leefden helemaal op en namen het heft in eigen handen. De rollen draaiden om, zij namen het initiatief van ons over. We hoefden alleen nog maar te helpen. En kijk waar ze nu staan. We zijn super trots op ze en hebben er onverwacht een paar nieuwe vrienden voor het leven bij.” Toch kan Arthur niet wachten tot hij met de camper zijn nieuwe vrienden achterna kan reizen om ze te helpen met de wederopbouw van hun land. “Nog liever gister dan vandaag”, zegt hij.
Tekst: Lydian Vandermaelen
Foto: Robert Oosterbroek
