Het zijn hoogtijdagen voor Doron Verstraelen en Jaap Breugem. De twee bestuurders van stichting Vital’nya in Utrecht maken ze zich sterk voor de Oekraïnse huiskamer waar vluchtelingen sinds 1 april van vorig jaar samenkomen. A home away from home. Dat is hun innige wens voor de Oekraïnse vluchtelingen die op 24 februari de Jaarbeurs bezoeken.
Jaap, waar kwam het idee voor deze nationale herdenking eigenlijk vandaan?
“Het idee voor een nationale herdenking door en voor Oekraïners komt van Anna Bieliaieva. Anna vluchtte in maart vorig jaar met haar zoontje en haar moeder van Kharkiv naar Utrecht. Inmiddels is ze de drijvende kracht achter onze huiskamer Vital’nya. In november raakten we met haar en anderen in de huiskamer in gesprek over het belang van 24 februari, de dag waarop het Russische leger een jaar geleden de aanval op Oekraïne inzette. Daar waar Doron en ik in eerste instantie dachten dat Anna een herdenking voor de Utrechtse Oekraïners bedoelde, kwamen we er al gauw achter dat ze een landelijke herdenking in haar hoofd had. Die bereiden we nu met heel veel partners voor. Het gaat een dag van samenzijn en samen herdenken worden. Voor duizenden Oekraïners uit het hele land. “
Het valt mij op hoe gedreven jullie allebei zijn om hier een succes va n te maken. Vanwaar die passie?
Doron: “Ik stel mezelf die vraag bijna dagelijks. Waarom doe ik dit? Waarom ben ik zo gedreven en gemotiveerd? Ik heb het antwoord nog niet gevonden. Na de 24ste ga ik hierop reflecteren. Het heeft in ieder geval te maken dat ik oorlog echt heel erg verschrikkelijk vind. De angst, het trauma, je lief en leed achter moeten laten, geliefde aan het front. Oekraïne wordt al heel erg lang het recht van zelfbeschikking ontnomen en vanaf hun onafhankelijkheid tot nu groeien ze met vallen en opstaan langzamerhand, ondanks de enorme diversiteit in het land, naar een democratie. Ik voel het als een opdracht mijn energie in te zetten dat ze hier op adem kunnen komen, zichzelf kunnen zijn, zich kunnen ontplooien, een home away from home te bieden.”
Laatste vraag want jullie hebben het super druk met het evenement. Wat is jullie verwachting van Remember Together? Wanneer kunnen jullie zeggen: ‘Ja, hier deden we het voor !’
Jaap: “We zijn met ziel en zaligheid bezig om samen zijn en samen herdenken mogelijk te maken voor zoveel mogelijk vluchtelingen uit Oekraïne. Ik bedenk me af en toe wel eens hoe ik me zou voelen als ik zou moeten vluchten voor geweld. Huis en haard zou moeten achterlaten. Dan zou ik het enorm op prijs stellen als ik gezien, gehoord en geholpen zou worden. Daar ga ik dus voor.”
Doron: “Als maar één persoon tegen mij zegt dat de dag als een lichtpunt voelde in de duisternis van de oorlog, dat het een waardig manier was samen te zijn, verdriet en hoop te delen, dat we klaarstonden om te luisteren naar alle verhalen, dan voel ik me een gezegend man.”
Це часи розквіту Дорона Верстралена та Яапа Брейгема. Двоє директорів фундації «Вітальня» в Утрехті віддані українській вітальні, куди з 1 квітня минулого року зібралися біженці. Дім далеко від дому. Такого серця вони бажають українським біженцям, які 24 лютого відвідають Яарберс.
Яапе, звідки взагалі виникла ідея цього національного вшанування?
«Ідея національного вшанування українцями та для українців належить Анні Бєляєвій. У березні минулого року Анна разом із сином і матір'ю втекла з Харкова до Утрехта. Вона тепер є рушійною силою нашої вітальні Вітальня. У листопаді ми поговорили з нею та іншими у вітальні про важливість 24 лютого, дня, коли російська армія почала наступ на Україну рік тому. Хоча спочатку ми з Дороном думали, що Анна мала на увазі поминальні дні для українців утрехтського регіону, ми незабаром з’ясували, що вона мала на увазі національні поминальні свята. Зараз ми готуємо їх з багатьма партнерами. Це буде день єдності та пам’яті. Для тисяч українців з усієї країни. «
Мене вражає, наскільки ви обидва прагнете досягти успіху. Звідки та пристрасть?
Дорон: «Я задаю собі це питання майже щодня. Чому я це роблю? Чому я такий мотивований і мотивований? Я ще не знайшов відповіді. Після 24 числа я поміркую над цим. Я все ще шукаю когось, хто б допоміг мені сформулювати відповідь. У будь-якому випадку, це пов’язано з тим, що я дуже, дуже ненавиджу війну. Страх, травма, необхідність залишити радість і горе, кохану людину на фронті. Україна була позбавлена свого права на самовизначення протягом дуже тривалого часу, і з моменту здобуття незалежності до цього часу вони поступово рухаються до демократії шляхом проб і помилок, незважаючи на величезну різноманітність у країні. Я відчуваю це як завдання використовувати свою енергію, щоб вони могли тут перевести дух, бути собою, розвиватися, запропонувати дім далеко від дому».
Останнє запитання, тому що ви дуже зайняті подією. Що ви очікуєте від Remember Together? Коли ви можете сказати: «Так, це те, заради чого ми це зробили!»
Яап: «Ми працюємо серцем і душею, щоб ми могли бути разом і разом вшанувати пам’ять якомога більшої кількості біженців з України. Іноді я думаю про те, як би я почувався, якби мені довелося тікати від насильства. Дім і вогнище слід залишити позаду. Тоді я був би дуже вдячний, якби мене побачили, почули та допомогли. Тож це те, до чого я йду».
Дорон: «Якби хоча б одна людина сказала мені, що цей день був як яскрава пляма в темряві війни, що це був гідний спосіб бути разом, розділити горе і надію, що ми готові вислухати всі історії, тоді Я почуваюся благословенним».
